Наднова. Спектральна лінія вуглецю ця.
Жива лиш тоді я, коли тиша космосу чутна.
І навколо, у відображеннях чужих, себе бачу я.
Але чи щаслива, коли у Всесвіті самотня така?
Нейтронна зоря. Важча за залізо молекула та.
Така унікальна, така складна:
Чи я - це вона, чи вона це - я?
Гравітація тягне до неї, але десь є інша зоря.
Далека вона, згасаюча, холодна, легка-легка.
Чи зустрінемось колись ми: ти і я?
Дивом знаю про тебе, бо ти ж швидка-швидка.
Чи колись відчуєш, як тягнеться до тебе моя рука?
Не знаю, не вірю, але ймовірність дуже мала,
Тому все, що можу, - бездумно любити тебе здалека.
Між нами весь Всесвіт, світлові роки, усе життя,
А ти й не бачиш мене, для тебе я Чорна діра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2023
автор: Тахіона