Містично... Овіяно чаклунством!
Мої почуття ! І слово пробач...
Пройшло сто років образно...
А я й досі л.... Люблю...
Я знаю нічого не буде...
Та я надіюсь... На дружбу...
Не смійся ! Не злись! Не плач ! І не проклинай...
Нас доля звела.... Комусь щастя...
А комусь прокляття демонів за гріх і сльози...
Почуттям не накажеш...
Мене заспокоювали найкращі поети в Державі!
Та це не помагає!
Будь щаслива!
На мене не обіжайся!
Бо люблю!!!
Звучить як бред та це правда...
Тому я й так сумую...
Смуток заставляє повільно вмирати в муках...
Не винна ти і я не винен...
Просто доля нас звела і розлучила...
Бачиш я просто ніхто...
І хочу в Мюнхен ...
Щоб тебе забути!!!
Кожна випадкова зустріч...
І все гнів , плач і сльози...
Тому мені одна дорога в Мюнхен...
Та буде це не скоро ...
Янголи так зробили...
Комусь щастя , а комусь муки..
Як дорога розлуки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2023
автор: Ростислав Мельничук