В промінні сонця ніжиться земля,
притихла наша нива.
В пошані колос хилить золотий,
бо ж гарно так вродила.
Набрався сили колос від землі,
вже налились зернята.
Схиляє віти до землі садок,
радіє сонцю хата.
З-під листя яблунь дивляться на світ
плоди червонобокі.
На грушку задивився виноград,
рум'яні й в неї щоки.
За садом поле... соняхи в цвіту,
в них промені-пелюстки.
А далі, далі... в бій іде солдат,
і плачуть хати-пустки.
Добро і зло... йде битва за життя,
щодня гірчить ще гірше.
Взяв біль землі на себе Син-солдат,
і зла не буде більше.
В промінні сонця ніжиться земля,
притихла наша нива.
В пошані колос хилить золотий,
бо ж гарно так вродила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2023
автор: Надія Башинська