Поема Донька Сатани
Я був простим поетом...
Вона була найкращою в світі!
Я писав роман тоді , хоч був малим..
Я був закоханий до нестями...
Треба вчитися було...
А я думав про неї...
Вона влізла в мою душу...
Своєю красою і словами...
Треба було зробити її своєю навіки!!!
Потім ні одної такої не знав!!!
Були в сто крат кращі!!!
Та таких почуттів не було...
Мрійником я був вірив в магію !
Бо магія існує!!!
Те як я закохався в тебе і є магія!!!
Ти донька самого Диявола!
Я мрію про тебе все життя!!!
Що ти зі мною зробила?
Рік без тебе здавався вічністю...
Я став сам на себе не схожим...
Став слабким... Спочатку...
А потім жорстоким...
Я всіх принижував словами...
Була одна та ні не одна...
До яких мав симпатію..
Та думав про тебе...
Постійно думав...
Ти відібрала в мене не серце
А душу... Я не раз хотів піти в небуття...
Ставав поступово жорстоким...
Мене діставали і я діставав
Шукав подібну до тебе...
Та не знаходив...
10 клас я став читати окультизм
В журналах і книгах...
Я думав буду мати все що хочу...
Коли став вивчати окультизм
Я думав про тебе...
Ти мені здавалась дівчиною мрії!!!
Коли цікавив мене окультизм
Я сходив з розуму без тебе...
Заради розваги просив вищі сили
Щоб вчителька захворіла
Бо я не був готовим до уроків...
Вийшло!!! І хлопці перестали зачіпати...
Та. я хотів стати новим Мерліном ...
І Бог мало не вбив мене!
Блискавка пролетіла мимо мене
За кілька сантиметрів...
Я дав обітницю служити Богу!
Я сходив з розуму...
Як же так? Нащо мені було її знати...
В неї стосунки , діти , чоловік..
А про мене і не згадала...
Я сходив з розуму але читав магію ...
Тому і не з'явився на зустрічі випускників...
Що ти зі мною зробила???
Ти віддала мене в руки Сатани...
Кажу як є ...
Я боявся тебе побачити на зустрічі...
Що ти будеш з мене сміятися...
Я хотів вмерти... Такі муки страшні...
У тебе красиві діти ... А що мені з того?
Я досі сохну по тобі... І не знаю чого...
Вже читав чорну магію і білу і сіру!
Спілкувався навіть з Ребе... Хоч звучить смішно...
Поступово моя душа ставала темною... Винна тільки ти...
Ми любили... А тепер ми як магніт
Іншого полюсу... Я досі тебе ЛЮБЛЮ! Тому так ненавиджу...
Однокласники не примирять...
Нащо воно їм? А я не можу без тебе
Жити... Тепер мстити можу тільки через окультизм...
Будемо воювати все життя???
Я ж не зміг піти в небуття ...
Хочу зломати твою волю...
Як ти зломала мою...
Психологія дуже цікава річ...
Так як і НЛП...
Мені нема життя без тебе...
Ти не вважаєш мене навіть другом...
Тому я буду мучитися ... Все життя без тебе...
А мої вірші будуть читати твої правнуки і їх онуки...
Що ж ти зі мною зробила?
Я ж був смішним і веселим...
А став чорнокнижником...
Ти не уявляєш що буде!!!
Ти будеш мене ненавидіти..
Поки все місто буде заздрити такому коханню...
Якщо поможе архангел якого я призивав... То вірші стануть відомими на всю Країну!!!
Боже як я тебе любив, люблю
І любитиму Вічно!!! Тому і мучитиму все життя... Не вказавши імені ...
Через ці рядки ми обоє будемо нещасними... Хоч ти повинна бути щасливою ... Ти мені ввижалася і приходила в снах... Може то приходила Ліліт... В твоєму образі святому... Тепер я буду все життя мучитися... Поки ти забувши мене розважалася... А я мучився... Це твоє тіло і твоя душа! Та знай ніхто ніколи ніде в Всесвіті не кохатиме тебе так як Я... Бо ти донька Люцифера , чорнокнижниця відьма.. З палким полум'яним поцілунком і демонічним поглядом кажу КОХАЮ! НАВІКИ твій РОСТИСЛАВ!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: Ростислав Мельничук