(казка)
— Що ти робиш, парубче, у лісі?
Тут далеко зовсім від села.
Верст, мабуть, чи сім, а чи то вісім.
Щось далеко стежка завела.
Ти хіба не знаєш, що я відьма?
Не з лякливих? Свататись прийшов?
Хочеш спати у моїх обіймах?
Чи, гадаєш, знайдеш тут любов?
Не лякає, що на мене люди
кажуть "клята відьма" чи "Яга"?
Мабуть, дуже важко їм збагнути,
що та відьма всім допомага.
Чув, що я красива? Що із того?
Чи в селі дівчата не такі?
Хочеш відьму?.. Не сміюсь я з цього,
тільки ви слабкі, чоловіки.
Не такий ти? Добре, є умова –
треба скласти шлюбний договір:
ти мені не зраджуєш ніколи,
у порядку держиш хату й двір.
Ще моїх котів не ображаєш,
бачиш, в мене їх аж цілих сім.
Виконаєш все це, як вважаєш?
Що ж, тоді запрошую у дім.
За дружину буду тобі, хлопче,
бо й мені потрібен чоловік.
Завтра повінчаємося, хочеш?
І тобі не зраджу я вовік.
***
Місяць промайнув... і другий... третій...
В лісовій хатині мир та лад.
Відьма Василина та Вікентій
посадили яблуневий сад.
Чоловік почистив двір, криницю,
весь бур'ян на грядках прополов.
Василину називає "киця"
та пісні співає про любов.
Якось він промовив Василині:
все спитати в тебе я хотів:
чом не заведеш ти у хатині
кішку для усіх своїх котів?
— У котів моїх були огріхи,
ще зарано їх усіх прощать.
І нехай тепер вони для втіхи
лижуть свої... лапи та мовчать.
***
Якось Василина промовляє:
— Я піду до лісу дня на три –
трав цілющих деяких немає.
Ти ж сходи до матері й сестри.
Хай вони мене не люблять й досі,
все одно, вони – твоя рідня.
То ж сходи до родичів у гості,
хай не кажуть, що ти в них свиня.
Чоловік торбину став збирати,
як до лісу жінка вже пішла.
"От зрадіють і сестра, і мати,
ще... дівчат знайомих пів села"
***
Василина зілля назбирала,
корінців усяких та кори.
Йшла додому – серце завмирало:
не було б ніякої біди.
— Де ти, милий? Я прийшла із лісу.
Тиша. Сім котів у метушні.
Ні, не сім... котів, здається, вісім.
Ах, Вікентій, клявся ж ти мені.
Ти ж хотів буть відьмі чоловіком,
а не знав, що зраджувати – зась!
Буть котом тобі тепер довіку.
Відтепер у мене вісім вас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: Денисова Елена