Зелений оксамит... Він міг би стати
Обкладинкою, сутністю та змістом
Настільки не спаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав"язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.
Зелений оксамит... Життєва смуга
Пофарбувала лісові стежини:
Зненацька стала квіточка шипшини
Трояндою, яка не знає туги.
Здавалося, то звук нудних годин...
А то співало непомітне щастя,
Таке постійне, без болючих змін.
Та співи заглушив базарний побут.
Зав"яли чарівні серпневі квіти.
Хто ж знав тоді, що довго їм не жити?
А від пісень лишився тільки спогад.
Неначе став безбарвним цілий світ!
Слова перетворились на відлуння,
І чорним став зелений оксамит.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: Артур Дмитрович Курдіновський