Згорьоване небо серпня.
Себе в ньому віднайдеш?
Доля,як завжди, зверхня:
Дарує чого не ждеш.
Хочеться тиші в серці.
Натомість - волання днів.
І знову нестача берців
Так вище нестачі слів...
Хоч кожному,ніби,важко,
Бог дасть -скільки підіймеш.
Сіріє...Це на відмашку,
Коли у пітьму ти йдеш.
Всі острахи із повітрям
Ковтаєш у кожен вдих.
Піт ляку на лобі витер.
Живий - значить нині зміг...
А поруч - кому не лячно -
Йде в небо вже на щиті...
Як нам живеться,обачні?
В щоденній людській темноті?
Живемо...І дякуєм долі,
Яку зберігає Хтось.
І сповнений гніву та болю
Все ж милує нас Христос...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2023
автор: Вадим Димофф