Лиш зіп'ялася на ноги і почала жити
Дочка мені: "Василь хоче уже ся женити!".
Вчора, каже, після танців зробили тест - драйва
Й зрозумів, що моя дочка в обійсті не зайва.
- То коли ж у старости? -Старостів не треба!
По сучасному. Питав, чи зятя вам треба?
-Як не тра? Хоч цвях заб'є, чи поможе трошки...
Аби цвях той не у мою з домовини дошку!
Вже долярів назбирала. В простирадлі, в шафі.
Й золото на подарунок сховане в канапі.
Відгуляли ми весілля. Досі теліпає.
Догоджала свому зятю. Увесь народ знає!
В перший день була звичайна, як у всіх програма.
Я старалась з усіх сил! Мо почую " мама"?
Дала їм на перепій товстелезну пачку...
А він " теща" мені й "теща", наче жує жвачку.
Золотий ланцюг вчепила, аж від ваги вгнувся
А він лише: " Ну ви й теща! І ледь усміхнувся!
А як танець танцювали, ту "Тещу" трикляту,
Відтоптав мені всі ноги! Швидку викликати?!
Я, натомість, йому персня на палець напхала...
- Ти, синочку, такий вправний! І розцілувала...
Другий день був як в тумані... Оті поправіни...
Думала - не виживу! Викрутив коліна!
Коли мив у тім шампанські мої бідні ноги
І довів мій організм до повної знемоги!
Пам'ятаю ще... Повезли мене відливати...
В калабаню, біля клубу. Щоб не відспівати.
За три дні прийшла до тями. Лежу у палаті.
Якісь трубки, апарати...Жіночка в халаті...
В кутку милиці новенькі і судно під ліжком...
Ото файно відгуляли! Весілля - не смішки...
Коли була вже в палаті, трохи стихли болі,
Відвідав мене пан Микола, наш завгосп у школі.
Вже минув медовий місяць... Навідались діти.
Я й кажу їм, що не знаю, що мені робити...
-Пан Микола руку й серце мені пропонує...
Не знаю як зять з дочкою на те зреагує!
-А де, пита, ви із ним збираєтесь жити?
-В його хаті. Бо не може ж він пусту лишити!
Обійняв мене зятьок, наче п'яний браму.
- Не роздумуйте, рідненька! Погоджуйтесь, мамо!!!
Тепер ми усі щасливі! Ступилася з хати.
Зятя я синочком кличу а він мене "мати".
Валентина Дацко/ Урода
06/08/2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2023
автор: Гонорова пані