Та не сумуй, кохана, через часу плин.
Ми приростаєм двоє до старих світлин.
Гірчить чомусь не кава. Спогад, мов полин.
Це, певно, кличе в осінь журавлиний клин.
приспів
Цілує тепле літо, золота пора.
У сад підем обоє серед пишних трав.
І поміж щедрих яблунь, де зірок салют,
Шепочу ніжно, щиро: я тебе люблю!
А ми з тобою, мила, наче два крила.
Чого журитись, рідна, що весна пішла.
Пройшли з тобою поруч різних сто доріг.
Несем своє кохання – родини оберіг.
приспів
Цілує тепле літо, золота пора.
У сад підем обоє серед пишних трав.
І поміж щедрих яблунь, де зірок салют,
Шепочу ніжно, щиро: я тебе люблю!
Удвох ідем щасливі. Ділим дні, літа.
В житті єднає міцно нас любов свята.
Зростають швидко діти. Їм свій шлях і час.
Кохання нас тримає. Світить, мов свіча.
приспів
Цілує тепле літо, золота пора.
У сад підем обоє серед пишних трав.
І поміж щедрих яблунь, де зірок салют,
Шепочу ніжно, щиро: я тебе люблю!
03.08.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2023
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР