Кажуть - Ти що з неба впала?
А я навпаки щодня падаю вгору.
У ту м'якоть, що досі не знала,
В ніжні, пористі, дивні простори.
У місця, де була і ще буду,
Але в трубочці калейдоскопу,
Що приправлені тільки моїм
І за власними зіграні нотами.
У події, що мали статись,
Не вагаючись, з швидкістю світла.
І у це знову дивно-прекрасне,
З поцілунками бабок, Літо.
Авторська начитка https://youtu.be/5EN6WQKGXz8
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2023
автор: Kлер Клер