Вуса, а точніше антени денного метелика павичеве око насправді його ніс – запахи є надважливим орієнтиром для цих створінь, і сприймають їх саме вуса. Коли павичеве око або інша німфаліда відпочиває, складає вуса за спиною між крильцями – либонь, аби запахи не турбували, не вабили шукати їжу або партнера/-ку та не будили бентежних спогадів – і про спогади я стверджую без «либонь». Якщо вже наш не надто чутливий ніс вкладає навічно в нашу не надто тривку пам’ять спогади, які потім ми видобуваємо за запахом, то що вже казати про метеликів, чиї вуса є мегачутливими? Хай метелики живуть недовго, але й у їхньому коротенькому житті ходять поруч ті самі штуки, що бентежать гомінідів, кохання та смерть – тому-то й складає метелик вуса за спиною, аби відпочити від гонитви за коханням і втечі від смерті. І він таки відпочиває – це ми не здатні сховатися від тих утеч і гонитв навіть уві сні, а метелик – ще б пак, тому що спати – не вміє. Його життя закоротке, аби спати.
Крила метеликів вкриті мікроскопічними лусочками, за що науковці називають цих тварин лускокрилими. Та лусочки насправді є видозміненими щетинками, тобто це, фактично, волосся. Кожна лусочка містить тільки один пігмент – меланін робить лусочку чорною або коричневою, так само, як і нашу шкіру, а каротиноїди зумовлюють червоний, жовтий, зелений і помаранчевий колір (як і у рослин). З огляду на складні різнобарвні візерунки на крилах метеликів і наявність у кожної лусочки тільки одного кольорового пігменту, можна назвати цих комах не тільки лускокрилими, а й мозаїкокрилими, адже малюнок на їхніх крилах – справжня мозаїка, складена з мільйонів мікроскопічних лусок. А згадавши, що кожна лусочка, по суті, волосинка, можна очікувати, що колись знайдеться перукар, який запропонує людству й такий спосіб фарбування волосся – кожну волосину в окремий колір. А сам дизайн для майбутніх різнобарвних голів уже існує та має назви – зробіть-но з мене адмірала!
Як бачите, серед пігментів немає такого, який би зумовив блакитний колір крил синявця. Цей метелик, не знайшовши серед запропонованих природою пігментів бажаний колір, не здався та вирішив проблему інакше – відмовився від хімічного та вдався до оптичного, або структурного забарвлення. Його «блакитні» лусочкі взагалі не містять пігменту, вони насправді прозорі, а блакить – то дифракція, дисперсія та інтерференція світла через особливу будову прозорих лусок. Ми бачимо не колір, а блакитний спектр, який синявець видобуває з сонячного світла – отак от просто змахнувши крильцями...
«Не все є тим, чим вам здається, але й не все не тим не є», сказав поет і десь таки мав рацію.
VII.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2023
автор: Максим Тарасівський