Морська хвороба

А  кеп  набиває  люльку
Руками  із  звитих  канатів,
Стоїть  на  містку  незворушно,
Мов  привид  із  чорних  фрегатів.
На  грудях  палає  серце  -  
Він  бризки  і  дим  вдихає,
І  два  кочегари  обабіч
У  серце  вугілля  вкидають.
Плював  він  на  ту  хитавицю!
Від  шторму  він  тільки  сміється,
Хоч  палуба,  море  і  небо
Й  весь  світ  в  пропасниці  трясеться.

Усіх  зажене  до  гроба
Триклята  морська  хвороба!

Зачинений  камбуз  вже  тиждень,
Та  й  кок  весь  зелений  страждає.
І  що  б  не  поклав  ти  до  рота  -  
Назад  все  в  ту  ж  мить  вилітає.
У  чому  секрет,  капітане?
У  ромі,  русалках,  кінджалах?
Матроси  зігнулись  над  бортом  -  
Тобі  ж  лютий  шквал  по  цимбалах!
Розп'яття,  чи  якір,  чи  череп,
Чи,  може,  троянда  тримає?
Портові  твої  Магдалини,
Чи  пломінь,  що  в  серці  палає?

Із  кожного  робить  неробу
Триклята  морська  хвороба!

Він  дивиться  в  піну  і  хвилі,
Плює  він  назустріч  вітру  -  
Один  еталон  вертикалі,
Схиляє  він  вперто  макітру.
Гукає:  У  морі  немає
За  що  ухопитись  й  триматись!
Лиш  той  на  ногах  тут  устоїть,
Хто  руки  навчить  розтискатись!
Лиш  той,  хто  пропустить  крізь  тіло
Продольну  й  бортову  качку,
Відкине  ілюзію  ладу,
Порядку  пропише  у  пачку!

Лиш  люди  високої  проби
Не  знають  морської  хвороби!

Розчути  його  заважають
Вали,  що  шкребуться  об  хмари.
З  проваль  поміж  хвиль  виринають
Старих  галеонів  примари.
Із  тріском  ламаються  щогли,
Вода  вже  у  трюмах  гуркоче.
У  горлах  клубки  застрягають,
Від  жаху  склянішають  очі.
Змикаються  хвилі  над  судном,
Один  лиш  водою  крокує.
Засунув  кеп  руки  в  кармани,
Й  до  скель  прибережних  прямує.

І  хмурить  розлючено  лоба  -  
Триклята  земна  хвороба!
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА