Крамниця

Голос  жінки  торкнувся  мого  плеча,
Моєї  руки,  що  взялася  за  корінець  книги,  
Як  зараз  пам’ятаю  –  «Гри  в  бісер»,  і  я  оглянувся.
«Ви  завжди  вибираєте  серйозну  літературу»,  —  сказала  вона.
І  повітря  легким  пір’ям  залоскотали  «завжди»  і  «серйозну».
Так  починається  історія.  Так  починається...
Мене  кинуло  в  жар.  Автори  з  усіх  полиць  зашепотілися
І  їхні  голоси  переплелися:  «Це  Галатея,  це  Єлена,  це  сама  Беатріче.»
Вона  стояла  у  класичній  позі  контрапосто,  як  Леда,  
Її  мова  підкреслювала  пунктуацію  погляду,
Її  поява  –  наче  вихід  героїні  з  вистави  на  сцену  вулиці.
Я  торкнувся  її  своїм  голосом  і  вона  зрозуміла,  
Що  межа  потойбічного  розширилась  до  картини  діалектики,
Відкидаючи  язик  риторики.
Чарівна  моя  панно,  хіба  можу  не  любити  вас;
Хіба  не  прикро,  що  повинен  відступити  від  мармуру  вашого  стегна,  
Аби  не  залишити  на  ньому  поцілунку
Рівноцінного  трактату  про  містичну  троянду  Всесвіту.
В  лабіринтах  книжкової  крамниці  
Сторінки  пролопотіли  крилами  любовних  епох.
Стріли  чорних  рядків  наповнили  кімнату,  
А  від  просіяних  літер  проросло  чорне  гілля  осені,
Сухі  гілки,  що  були  під  ногами  тріщали  майбутнім  вогнищем,
Від  якого  грітиме  руки  красива  варварка  і  ваш  щасливий  варвар.

17.02.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2023
автор: Володимир Каразуб