Босими ногами по траві
Вдохом сповненим парфумів лісу
Споглядаю світ в його красі
Тут на березі карпатського гірського мису
Від одного погляду на краєвид із висоти
Завмирає все в моїх думах та венах
Телепортувати би тебе сюди
І дивитися разом на це зіркове небо...
Ти б мене Горянкою прозвав
Жвавою, як струмін водоспаду
Польовими квітами мене б обдарував
І писав вірші про схили Драгобрату.
Ми б шукали руту до ранкової зорі,
У липневому зеніті смакували ягоди-чорниці,
Любувалися Карпатами в диму після грози
І записували у блокнотик на майбутнє мрії-таємниці.
У той час під вітром тріпотіли би луги*,
Потічки ховалися у затінку смерічок
І озера відзеркалювали колір ДНК-Землі,
Гір, небес чи пролітаючих хмарин-сестричок.
З висоти барвисто-помаранчева заграва
Посміхалась би закоханим ласкаво.
А у відблисках цілющої, блакитної води
Розчинялись би в коханні незабутні* Ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2023
автор: інша