Кажуть, є світила захололі -
велетенські чорні павуки
у тенетах їхньої неволі
Б'ються, як метелики, зірки.
Чорні діри, ви куди поділи,
не один поділи ясен світ.
Скільки згасло метеорів віри!
Скільки доль об ваш розбилось лід!
Під прицілом - люди і хатини,
все під ним старіє, в'яне все.
Чую, як до кожної кровини
холод, наче гадина повзе.
Цілі ненави́сники-вампіри
точать, точать атомні ножі.
Чорні діри! Гетьте, чорні діри,
із космічних обріїв душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2023
автор: Рясна Морва