Коли я бачу, як іде в безсмертя
Той, хто життям не встиг посмакувать,
Сказати мені хочеться відверто,
Він з тих, котрі не можуть задкувать
Ні на «нулі», де є найгарячіше,
Де смерть ув очі часто загляда,
Де гаснуть воїнів дочасно свічі,
Де кров гаряча ллється – не вода.
Чому з життя раніш ідуть найкращі?
Хіба для світу це не парадокс?
І долі випадають їм найважчі?
А мо', за них так вирішив Христос?
А мо', й тому, що в світі зло панує
І власний вирок людям посила?
Дарма часу воно теж не марнує –
Мечем стає для вільного крила.
А зла сьогодні стільки наплодилось,
Що іноді здається: це вже край,
Хоч народила теж його людина,
Про це засвідчують і Біблія, й Коран.
Отож до неба маю я прохання:
У світі править злу не дозволяй –
Воно убивча сила й для кохання,
Від нього гинуть люди і земля.
17.06.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2023
автор: Ганна Верес