Чути знов і знов сирену, -
Кожен день так, всякий час.
Знов виходить на арену,
І те саме кожний раз,
Те опудало залізне
Для своїх гучних проказ
Всім грозить, із шкіри лізе,
І шумить, як унітаз.
Як усе це остогидло
Й ці трикляті москалі !
Крикнув хтось - Та буде світло!
Будуть люди на землі!
Та вони сюди не входять,
Бо немає входу їм.
Вони тільки колобродять,
Надокучують усім.
Та нарешті, дайте спокій
Людям! Совість у вас є ?!
Не дають. Так буде доти,
Поки ми їх не доб'єм!
P. S.
Добре би передусім
Підключити Божий грім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2023
автор: Рунельо Вахейко