Схилились маки на осонні,
Червоні маки - малі сонця.
А в маківок очі бездонні,
Тремтять чорні віки на сонці.
В чорних віках запечена кров,
Кров, що ллється за волю й любов.
В чорних віках - там ночі покров,
Що прийшла на землю нашу знов.
На землі нашій пекло війни,
Смерть поміж маків - Схід у вогні.
Землю боронять доньки й сини,
Господи Правий, їх захисти!
Мирні села й міста, захисти,
Від бомб, артобстрілів влучання.
Душі вбитих, сповнені помсти, -
Квітують маками в звертаннях.
Низько-близько, аж до землиці,
Ніжні голови похилили.
У Господа, у морок ночі,
За себе, за живих просили.
09.07.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2023
автор: Валентина Ланевич