Живиця

Купала.  
Ніч.
Некошені  дощі.
Безмовний  рій,
як  риба
що  вихлюпує  
у  простір.
Руками  потопаєш
 в  спориші
і    зливою  торкаєшся  
до  млості.
І  там,  де  папороть  
росте  густа,
де  лелик  завмирає  
у  польоті
рости  в  мені  
і  глибше  проростай
живицею  душі  
і  коренем  
для  плоті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2023
автор: Окрилена