Коли помирають поети
Не від старості, не від втоми,
А від кулі чи від ракети,
В ріднім домі чи поза домом...
Як усе це, скажіть, сприймати,
Коли душу землі на клапті,
Коли ницість брудна за ката
У смердючих імперських лаптях
Прагне голос убити й думку,
Онімів щоб народ у Краї?..
В когось досі — нема стосунку,
Хату скраю хтось обирає...
ПОТІМ будуть читати вірші,
Лицемірну сльозу "пускати"... —
Це за кулю й ракету гірше
московитського того ката.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2023
автор: Патара