Переболить, переболить
Тихим спомином крізь роки.
Доле, даруй хоча б мить,
Щоб обрати вірні шляхи,
Щоб не впасти на перехресті
Й не забрати чужого собі.
Чом були ми наївно вперті,
Чом ми просто колись були?
І наллються червоним вишні –
Їх збиратиме інший хтось.
Ми залишимось тут навічно,
Не чекаючи літній дощ,
Не шукаючи чорного входу
Щоб німими тікати в даль.
Стару долю на нову моду –
Ти всихай, моє море, всихай.
І настане знов білий день,
А за днем знов настане ніч –
Найтихіша, без наших пісень,
Найясніша, без темних облич –
Замовчать невгамовні міста
І хрущі, що весь червень гули,
І залишиться правда одна.
Чом ми просто колись були?
30.VI.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Макс Дрозд