Я ніколи не зраджу країну
На якій народилась й живу.
Ні за яких обставин не кину
Цю страждальницьку землю свою.
Бо для мене вона найдорожча
І миліша за все на землі.
Рідна мова моя волошкова,
Ти найкраща за мови усі.
Я милуюся цвітом калини,
Що квітує в моєму саду.
Та немає цього на чужині,
Своїм дітям про це я скажу.
Я скажу їм це щиро і прямо,
Що країна така лиш одна.
І вербичка,посаджена нами,
Не повинна лишатись одна.
Не залишу її з журавлями,
Що на крилах приносять весну,
Не побачу того за морями
Що наснагу несуть чарівну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98731
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.10.2008
автор: Н-А-Д-І-Я