Зійдеш, як світанок,
як гострий на пальці поріз.
Слова недоречні. Озвуться лиш тіні поснулі.
… бо зорі за нами. І ще наймістичніша ніч.
І надто терпкий
аромат череди і цибулі.
То звідки, солодкий,
та правда на самому дні?
Там туляться риби, мов діти -- бери їх руками.
Впізнаєш єдину? Впізнаєш… а, може і ні…
І падають квіти на воду,
стають поплавками.
Чи маки червоні
вплітають у коси руді?
Зарано. Запізно. Ще півні в такий час не піють.
… і так незбагненно ти знову ідеш по воді
……………………………..і я тобі вірю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2023
автор: гостя