Хотів би стати проліском весняним,
Здіймати до гори пилок,
Та ароматом ніжним і духмяним,
Себе губити в просторі думок
Вмиватися ранковою росою,
Повільно дихати життям поволі,
Шукати сонця світ, душевного покою,
Рости повільно в чистім полі
Так люди змалечку ростуть як в квітнику.
Навчають бути їх корисними для всіх.
І хто ж нам долю приписав таку?
Бо наш суспільства устрій то є сміх
Юрба щодня з тебе сміється,
Кортить постійно збити тебе з ніг,
Неначе ту́рма купою пасеться,
Якій управа - шкіряний батіг
То ж ти борись, до поки серце б‘ється.
Як пролісок прорвати мусиш сніг.
Подивимось на далі, хто ще посміється,
А той, хто свої мрії та життя зберіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2023
автор: Іван Гурковський