Пробивається сонце крізь хмари,
Споглядає розморений день.
Сіножать, що поблизу канави,
Там коси ще вчувається:«Дзень».
Й ходить бусел у пошуку жабки,
То пристане - подивиться в даль.
Навстріч гонить пушинки кульбабки
Теплий вітер - сплітає вуаль.
Поруч листя тендітне ще в гречки,
Понад нею змах чайки крила.
Край дороги в гурті, мов сестрички,
І ромашки, й волошки - краса!
Крижів дуб, він у мужній поставі,
Назбирав мудрість літ вікову.
Все чудується тихій заграві,
Котра в марева у сповитку.
Знає, скоро день зійде на вечір,
І поступиться ночі та сну.
З першим променем жайвір у небі
Заспіває на добру пору.
18.06.23
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2023
автор: Валентина Ланевич