Звягеляни, розлийте в фужери
Гіркотою пропахле вино;
За полеглих бійців, офіцери,
Підійміть з рядовим заодно.
Нашим предкам на брилі граніту
Зодчі зводили мур віковий.
І у воїнів вирослі діти
Історично продовжують бій.
Звягелянине, друже-герою,
Знай - не платить росія добром.
І блищить у "Тридцятій" на зброї
Полірований нікель і хром.
Над рядами булатної сталі
Звягель прапор утримує свій.
Україну веди, генерале, -
Ти на Січі тепер кошовий.
Ніч повільно повзе до світанку,
Вартові у дозорі стоять.
А в кімнатах своїх звягелянки
Від тривоги до ранку не сплять.
Ми гіркі підіймемо бокали
І відчистимо чорні стволи.
Звягеляни, ми дім відстояли,
Як і предки, що мури звели.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2023
автор: Леонід Луговий