[i]« І я поглянув; і ось – кінь блідий.
А той, хто сидів на ньому,
мав ім’я – Смерть...»[/i]
Іоанн
І
Святе письмо поволі, та збулося
у місиві релігій і подій...
і Гоголя – читай, та розумій.
Аж дибки підіймається волосся,
коли у храмі чути біса, – [i]ось я.[/i]..
а на амвоні об’явився вій.
ІІ
Московії доволі ідіота,
аби кипіла брага і робота.
А іншого нічого не дала
історії ця світова гидота
окрім війни і явного козла
із мордою і ратицями чорта.
Міняє масті войовничий кінь,
а у сідлі опудало волає, –
кради і убивай, кому не лінь.
Об’явлення Іванове триває
і більшої трагедії немає
як ця аж до десятих поколінь.
А братія вітає супостата,
що догорає у сусіда хата...
і молиться дияволу щодня
несамовита хижа кацапня.
І як таке із люттю не обняти,
аби упало в пекло із коня?
ІІІ
Палаємо до ворога любов’ю...
такий дано народу заповіт –
терпіти сатану багато літ...
................................................
а нині умиваємося кров’ю
за те, що потурали безголов’ю,
яке донині забавляє світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2023
автор: I.Teрен