Народжений Шакалом був, але хотів здаватись Вовком.
Хто ж здогадається? Вони манерами були лиш різні.
Таке ж у нього хутро, погляне навкруги він грізним оком
І все… Усі повірять, що живе хижак сміливий в їхнім лісі.
Він нещодавно завітав в той ліс, бо вигнали ганебно
Із рідного, в якому народився, навіть друзів мав.
Його вважали другом, а він їх зрадив, до вовків поперся…
- Бридкі шакали ви, мені не рівня, боягузлива душа
У кожного із вас, а я - хижак, нікого не боюся, навіть
Напасти зможу на Тигрицю, перемо֜жу впевнено її.
У іншій зграї - моє місце, чому в мою печеру завітали?
Я – Вовк, а не Шакал, як ви, бо - жалюгідні та слабкі…
Звичайно, відвернулися від нього, навіть у родині,
Але чомусь з вовками теж не склалося, покинув отой ліс.
У інший завітав, прибився знову до вовків та гонорливо
Почав розповідати їм про здобичі свої, й повірили вони.
Взяли його з собою, мали намір вполювати Зебру.
Ішов Шакал із ними гордою ходою: «Досвід маю…».
Коли, майже наблизились до здобичі, неначе зверху,
Звалилася Пантера величезна… Шакал в кущі тікає.
Вовки зчепилися із нею, але вона, мов недосяжна скеля.
Зебра втекла, а бій продовжується, вовче хутро - скрізь.
Шакал сидить в кущах, увесь дрижить, втікати якось треба.
Пантера глянула на нього… Вже в несвідомості лежить.
Коли відкрив він очі, то побачив там калюжі крові.
Нікого не було… Напевно, хоч поранені, але - живі.
Поплентався, немов лайном забруднений, додому.
- Ізнову видав мій шакалів дух мене, як і тоді, підвів…
Кілька разів іще вдавати Вовка намагався з себе,
Але та суть, що у середині сидить, завжди перемагала.
Якщо Шакалом народився, то не злетиш у синє небо,
Бо ти – не пташка… Але й сміливим Вовком ти не станеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2023
автор: ЭленБрус