Недобрий ранок і ще гірша ніч,
В сльозах важка молитва на обличчі,
Домівки схожі на огарки свіч
У двадцять... двадцять першому сторіччі.
Смертельним криком полум’я кричить,
Сирена вовком виє від безсилля,
А світ мовчить, упевнено мовчить –
Нас з головою криє вража хвиля.
Пливуть уламки від людських життів
До берегів надії й безнадії,
Летять думки, мов чорне конфетті
І попіл днів всідається на вії.
Немає снів, коротка літня ніч –
Її украли дрони та ракети.
А ми – самі з собою віч-на-віч
На цій долоні вічної планети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2023
автор: Шостацька Людмила