Три години...ніч...не спиться.
Сон щось зовсім не бере.
Розумію. Не годиться...
Душу боляче дере.
Ну за що страждають люди?
Їх будинки на плаву.
Що ж із ними тепер буде?
Запустити б в плав Москву.
Щоб їх спокій обірвався.
Спонукала щоб біда.
Чи то Кремль аби зірвався.
Вже бажаєм без стида.
Та відбрешуться кацапи.
Інтернет увесь гуде.
Мов спасають, а не напад.
Все по плану в них іде.
Що за план - людей вбивати,
Забирать в дітей життя?
Що говорить орків мати?
Чи їй жаль своє дитя?
Гинуть їх сини даремно,
Та ще й гинуть у гріхах.
Біль приносять нам нестерпний.
Над людьми руйнують дах.
Ну ж бо, нелюди прокляті,
Схаменіться, вас прошу!
Йдіть ви до своєї хати.
Ваш пуйло схватив шизу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2023
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук