Лише думки, без слів і без емоцій,
Тривожать душу - іноді буває.
Збираю їх у клунки в кожнім кроці,
Де мирне небо нам здається раєм.
Кричать думки, замучені війною.
Скрізь гострий біль врізається у душу.
Якби ж могла зібрати їх до бою...
Та в слово закувати кожну мушу.
Мої думки між берегом надії
Рікою смутку наливають вени.
Я кожну з них, як донечку лелію,
Вони ж мій біль, що рве мене шалено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2023
автор: Незламна