Лунають сирени,
Втомилась земля.
Із нею напевно
Втомилась і я,
Бо важко іти
Коли множиться лють -
А в небі "мопеди",
Мов бджоли гудуть.
Хоч воля зміцнилась,
Та тіло тремтить.
Живуть українці,
Цінуючи мить.
Заради любові,
Заради дітей,
Заради свободи,
Заради людей,
Що стійко чекають
Чарівного дня,
Коли пролунає:
"Скінчилась війна!"
І будуть обійми,
І радості мить.
Від цього бажання
Аж серце тремтить!
Так хочеться волі
Для рідних земель!
Так хочеться волі
Для рідних людей!
Щоб серцем припасти
До їхніх сердець.
І бігти полями
До них навпростець!
Зібратись разом
За родинним столом...
Ці мрії сьогодні
Не бачаться сном.
Бо кожна дорога
На нашій землі,
Нам шле перемогу
Та пекло орді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2023
автор: Jinger