Злетіли роки, як лебеді білі
Забрали весну, літо у далечінь.
Я йду в осінь, листопад, заметілі...
Паде листя... сплива голубінь...
О лебеді білі, лебеді білі!...
Не відлітайте -в блакить, так рано!...
Ще хай цвітуть почуття - квіту лілій
Звучить наша музика літа - сопрано.
З тобою візьмемось кохана за руки
Підемо разом в осінній наш сад .
Вже не між нас більш не буде розлуки
Нехай закружляє нас листопад.
Так хочеться літечка літа тепло...
Наговоритись мила з тобою.
Падає пожовклий листя на чоло-
Золота осінь шумить листвою.
Злетіли птахи за обрій в тумани
Немов би мої молодії роки..
У піднебессі немов би прочани
Пливуть , як вода золотої ріки.
Вітер зриває із віт жовте листя
Падають дощі і в'януть квіти...
Про тебе нагадує осінь пізня
Я тебе не можу розлюбити.
Залебеділи роки журба, печаль!...
В саду, без тебе сумує вишня.
Зачепив мінорну вись явір скрипаль
Шукаю твої сліди... дні колишні.
Я лечу на побачення до тебе...
У храм музики, щастя, любові.
Твій дзвінкий голос -то пречисте небо
Солодить душу у пісні , слові.
Без тебе повільним кроком крокую...
В леті, я натомив свої крила .
До твого серденька мости будую...
Чекаю у сни тебе я мила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2023
автор: Чайківчанка