Дивний абсурд

Серветка  зжата  і  тремтить  рука
Та  що  рука  –  ти  весь  дрижиш  системно
Встаєш  зі  столу,  мовиш:  "Все,  пака"
А  я  кажу́  "Па-па"..  якось..  непевно..

Тривога  не  сигналом  –  всереди́ні
Психологічних  траблів  є  жмуто́к
Народу  купа,  тут  ми  не  єдині,
Ти  вмощуєшся  тінню  у  куток..

"І  смішно,  й  грішно",  і  сповна  плачевно,
Від  сорому  і  стиду  погорів?.
Абсурд  в  мовчанку  грає  тихо  й  ревно
Напевно  то  Десятки  стан  Мечів..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2023
автор: Софія Пасічник