Весна вагітна
квітами і листям,
А день народжен
дощиком в вікно,
Від спліну урятують
грамів двісті, -
Надійно,
перевірено воно.
Чекати літа скорого
не варто,
Майбутнє –
за завісою дощу,
А що вже буде -
то, як ляже карта,
Себе як зрозумію,
то й прощу.
А як прощу,
то стане спокійніше,
Життя плюс смерть
дорівнює нулю,
То, може, геть мене
душа полишить,
Коли візьму
і ще собі наллю.
Ні, за душею
бідкатись не стану,
Не подруга,
скоріше навпаки,
Простіше наодинці
зі стаканом
І Всесвітом дощливим
на віки.
Почався дощ давно
і сипле й досі,
Не за вікном, -
в моєму напівсні,
До речі, що назовні, -
літо, осінь?..
Хоча, по правді
байдуже мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2023
автор: Алексей Мелешев