***
І знову лоскоче чебрець
мою розтривожену пам'ять.
І знову вривається день
травневий у вени мої.
Скидають старезні дуби
свої споночілі сутани
і з вуликів ветхих летять
у світ золотаві рої.
І сонце в пекарні своїй
пече предухм'яні хлібини.
Чи чуєш, душе, як цей день
рахманно твій подих п'янить?
Ануж бо зачісуй в пучок
свої неутішні сивини,
бо вкотре нескорений час
лишає на втіху лиш мить!
Хоч як нині не сумувать,
вдивляючись в темне захмар'я?
З-під ніг утікає трава,
спиваючи біль і росу...
Знов пам'ять лоскоче чебрець
і дихає лагідним чаром,
де травень зове ще на мить
зайти у весняну красу.
31.05.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2023
автор: Леся Геник