Ворогам
Всі вороги наші мусять померти,
Всі до єдиного, всі, як один.
Кожен на клаптики буде роздертий,
Кожен розсіяний буде, як дим.
Той, хто надумав насильство чинити,
Того чекає лиш лютая смерть,
Будуть повільно кістки їхні гнити,
Морок могильний заповнивши вщерть.
Ми будемо бити їх кожного разу,
Зранку і в вечорі, вдень і вночі,
Краще немає, ніж вбити заразу,
Землю очистити від нечисті.
Битемо їх у полях і дібровах,
В морі й на суші, в степах і садках.
Всі відчуття розкололись на двоє,
Нам – тільки ненависть, їм – тільки страх.
В кожній квартирі і в кожній хатині,
Де тільки ступить злодійська нога,
Ворога помста чекає незмінно,
І лиш один шлях – холодна труна.
Тільки побачиш – стріляй волоцюгу,
Тільки почуєш – бий зразу, не стій!
Просто убий, як зустрінеш злодюгу,
Знову зустрінеш, і знову – убий!
Гнів переповнює чашу терпіння,
Кожен порушник кордонів помре!
Нам не важливо, на скільки він винний,
Всім до єдиного тільки лиш – смерть!
Винищим всіх ворогів ми під корінь,
Пам’ять вкарбується міцно в мізках.
Ті, хто залишуться, будуть в покорі,
В диких й смердючих своїх болотах.
І зауважте, якщо тільки знову,
Впаде хоч тінь від брудних ваших лап,
Буде короткою наша розмова –
Гарний кацап – то є мертвий кацап!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2023
автор: Костянтин Вишневський