Діти внука нам привезли літом на вакації
То я нерви м си псувала, була у прострації.
Та дитина, моя пташка, ніц у тім не винна.
То дочка моя, Мелашка, страждати повинна!
Якби м могла, то схопила б лозину чи бучка
Бо розпестила нам наніц коханого внучка!
Як покинула село, нашу сільську раду
В місті бариня вже стала, що немає ради!
Сидять там, на етажах, розчепірять пальці...
А ми з дідом потім...Жах! Ситуацій бранці!
Якось внука запитала: що гамати будеш?
А він каже нам - панкейки! Ну ви чули, люди?
Як з Америки приїхав чи із Амстердаму
Хоч словник який шукати? Хто міг скаже? Мамо!!!
Слава Богу маєм вдома того інтернета...
То почала я шукати то диво - секрета.
Знайшла зразу я, мигцем, оте відповідне.
І до діда зі слівцем : то оладки, рідне!
Опустила я на землю панича одразу
.- Зараз, котику, оладок я тобі насмажу!
А з чим будеш? Може з медом? Не моргнувши оком
Підняв лапу у ведмедя - З кленовим сиропом!
То мій дід в полях гасає, де гречане поле,
Потом землю удобряє, носом її оре,
Щоб була сметани лижка,слоїк того меду...
Щоб канадським тим, із клена, годувать вереду???
То для того ми за бджолами по полях ганяли?
Щоб своє десь у смітник? Чуже перейняли?
Внучку, кажу, не проблема, сироп той кленовий!
Дідусь клена настругає і буде готовий!
Підмигнула чоловіку - він шур до дровітні,
Нарубав скоренько трісок на рецепт новітній.
- А тепер, малому каже, треба марлю взяти
І з усіх сил, що ти маєш , з них сік витискати..
Слоїк дав йому літровий, жовтенький бідончик...
Бачу я - ти вже бідовий, не тупенький хлопчик!
Виявилось - наша кров! Не брав марлю й тріски...
- Хочу, каже , я оладок, й зверху меду трішки!
Валентина Дацко/Урода
25/05/2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2023
автор: Гонорова пані