А День мовчав. І Ніч його мовчала.
Інтриги тінь витримували вдвох.
Вона безсонням в снах його чекала,
Він ждав її покути наче Бог.
Вона ридала сяйвом зорепадів.
Він плакав в самоті своїх дощів.
В душі плекала ві́дтинки обрядів.
Із ритуалів день скидав плащі.
Чеканням стрілись силою видіння.
Лише на мить. Між світанкових свіч.
Складав у сніп бажань зірчасте тління
Той день, що був закоханий у Ніч.
Марія Дребіт
25.05.2023 Португалія
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2023
автор: VIRUYU