Як проводжала мама у життя,
навчала жити із людьми по-правді.
Знала матуся: доленька свята
уміє посміхатися насправді.
На щастя мама вишила рушник,
на ньому квітне ґронечко калини.
Щоб доленька привітною була,
матуся вишила ясні жоржини.
Не раз казала, що в житті пройти
мені доріг багато доведеться.
Тому просила друзів берегти,
для них завжди тримать відкритим серце.
На щастя мама вишила рушник,
який же гарний він, барвистий, світлий.
Як доторкнусь - відчую ласку рук,
матусин погляд бачу ніжний. Рідний.
Життя навчила мама цінувать,
нікого у біді не залишати.
Бо тільки серце з ласки й доброти
зуміє радощі життя пізнати.
На щастя мама вишила рушник,
у ньому сонце кольорами грає.
Я бачу, як в медових пелюстках
матусина усмішка розцвітає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2023
автор: Надія Башинська