Здригається від вибухів планета,
Зіяють рани від рашистських пут.
Ревуть гармати, строчать кулемети.
Стоїть насмерть нескорений Бахмут.
Проймає протяг спорожнілі хати,
Обвуглив стіни й вікна чорний смерч.
А десь миттєвим вибухом гранати
Навпомацки люту посіяв смерть.
Немов мерці, оголені дерева
Гіллям кістлявим прорізають дим.
Покрила простір пелена сталева.
Ніяке пекло не зрівняти з ним.
І суне, суне навіжена зграя
Зажерливих, здичавілих людців...
Та про минулі весни нагадає
Тюльпанчик, що між вирвами розцвів.
Хоч найжорстокіші війни дороги,
Розквітла квітка - символ перемоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2023
автор: Тамара Шкіндер