Ой, село то вам не місто! Все як на долоні!
Від пересудів страждають дужче всіх влюбльоні.
На селі народ тямущий! Та висять на плоті
Ті, що все про всіх геть знають - баби чорнороті.
Закохався Гриць в Настуню. Не було б напасті...
І купив собі одразу вудку й рибні снасті.
Цілий місяць, день у день- нічна риболовля
Бо кохана біля ставу живе. Безголов'я.
Вже замучили ви на ніц Настиного брата!
Бо тих карасів, як доказ, мав він їм лапати!
Ті до ранку: хі- хі- хі, стріли і амури
А Іванко в очереті - мерзни, вовча шкуро...
Збунтувався у душі, та ніц їм не каже.
- Ну, побачите сьогодні, як вам карта ляже!
На світанні Гриць, як завжди, мов чорт з очерета
Мчить до дому, схопив вудку, з рибою пакета.
Жаби кумкають...Туман молочний...Світанок...
Раптом баба на воротах: "Грицю, добрий ранок!
Покажи що наловив! Чи добре клювало?
Бо у торбі бачу рибки ти маєш чимало!"
-Усю ніч ловив! Карасики файненькі до столу
Баба лип- там оселедці ... пряного посолу!
Певно, Грицю, прийшов час тобі ся женити!
Бо Іванко і кита вам може зловити!
Валентина Дацко/ Урода
19/05/2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2023
автор: Гонорова пані