Для кого ці рядки гризуть папір,
втискаючись душею в целюлозу?
Кому по льодоспадам на Памір
тепло несуть крізь стіни із морозу?
Пульсує мозок голосом їдким:
"Загинуть твої рими - не старайся,
помруть, в душі народжені рядки,
під склом її байдужого девайса"!
Погаснуть і згорнуться, промайнуть,
розі́пнуться, немов вітрувіанські,
зі слів не кров жива, а мертва ртуть
покотить бісеринами між пальці.
Засвище вітер пустки в висоті,
затягне своє соло в кволих рамах,
бо вірші всі, немов у кислоті,
розчинять музи в своїх голограмах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2023
автор: К0ВАЛЬ