Слова в вірші, а квіти - в сторінки,
вони, мабуть, із них і проростають,
плетуться в болі й ніжності вінки,
цвітуть, не вʼянуть і не відцвітають -
карбуються у пам'ять почуттів,
повзуть татуюваннями під шкіру,
живуть калейдоскопами життів
від дюн Сахари і до гір Кашміру.
Із висохлих потоків біла сіль
кристалами ятрить яри від ран,
що вкрили крила, зіткані із зілль
і квітів волі, родом із Ґорґан.
Вони перебинтовані несуть
її у край, де сонце із долонь,
де арнікою заквітча́на суть
протопить болю кригу на вогонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2023
автор: К0ВАЛЬ