Одного разу Курка всиновила
Маленьке чорне дике Вороня.
У курнику всю ніч плескали крила,
Чутки дійшли аж до Кота й Коня.
Нарешті всі змірились з тим сусідством,
А пташеня росло собі, росло.
І з часом попрощалось з дитинством,
Пора настала «стати на крило».
Спитало Вороня у мами-Курки:
- «Чи зможу я колись літати, мам?»
- «Ти шо? Мене ти доведешь до дурки,
- Нікто в нас не літав, й тобі я теж не дам.
- Питай в кого бажаєшь, всі підтвердять,
Що в нас ніхто ніколи так не міг.
- Піди Кота, Коня спитай, їх думка тверда,
- Літати, тьфу, таке... Курям на сміх.»
Побачив Ворон: Кіт лежить у дворі,
Від нічого робить дратує пса.
Підходить та питає - «Пан суворий,
Скажіть, я зможу полетіти в небеса?».
- «Ти шо?» - Кіт аж підвівся різко,-
- «Мабудь ти, хлопче, дуже захворів...
- Хіба ти бачив, щоб у нас у місті
- Хтось з нас усіх хоч раз літати вмів?»
Сумний пішов Малюк тоді на поле,
Де дядько-Кінь жував собі траву.
Питає: «Дядько, ваша довга доля,
Скажіть - літати я колись змогу?»
Заржав Кінь та й говорить Вороневі:
- «Синок, наївний ти та дуже ще малий.
- Ніколи не вдавалось це Коневі,
- Не можу я, а ти тим більш не смій!»
Засмучений, пішов Хлопча додому,
І заблукав, а перед ним обрив.
Тоді він в відчаї промовив: «Будь по тому...»
Заплющив очі, вскинув крила й полетів!!!
***
Не вірь словам та різним забобонам,
Не слухай тих, хто звик лише страдати,
Повіришь сам, повірять і мільйони,
Як маєшь крила - зможешь і летати!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Svet_Lana