Багряний священний вогонь струїться крилато,
Де шелест палахтіння його, мов подих життя.
У ньому трепет серця батька, сина і брата.
Безсмертя торкається висі. В димку́ висота...
Стою, як на острові слави і гніву ревно.
В розпеченому горінні шукаю відповідь:
Невже, ця планета мала́, щоб звеліти древо
Зрубати, коли до зірок так тягнуться віти...
А горе невпинне людське застигло в мовчанні.
Багровий вогонь в Україні не тушить сльоза.
Святе вічне полум'я не погасиш печаллю.
Його підпалила страшна ця велика гроза...
Світ рятують воїни наші, щоб світився для нас.
В красі своїй скромній, щоб він горів нам світанно.
Далеко - шал страшного бою. Йде, гримить війна!
У сяйві ратних подвигів слава, хоч незнана...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2023
автор: Маг Грінчук