Без дна

Тремтіли  руки.
Вдаряла  в  спину  ноша,
Важкі  кайдани  зупиняли  рух.

І  мертві  звуки,
З  місця  світ  не  зрушив,
І  мертвий  крик,  заціпенілий  дух.

Весь  світ  мовчав,
Весь  світ  мовчав  і  бачив,
Що  коїлось  ночами,  і  без  днів.

Сонце  ж  не  встало,
Могил  ще  більше  стало,
І  складених  до  ґрунту  вниз  голів.

Прийшла  зневіра
І  поселилась  в  бездну,
Ту  бездну,  що  створили  навіки.

Що  гірше  звіра,
В  материнськім  серці,
Ночами  вигризає  спогади.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2023
автор: Анна Стейша