Мені вже для щастя
Не треба багато:
Щоб діти і внуки
З"їжджались до хати...
Самій не лишатись
З своїми думками,
І чути частіше:
"Ну, як ти там, мамо!"
Щоб діти й онуки
Мене розуміли,
І в гості до мене
Частіш приїжджали...
Щоб гарні сусіди
Були поруч мене,
І допомагали,
Й заспокоїть вміли...
Щоб друзі цікаві
Частіше дзвонили,
І слова ласкаві
Мені говорили...
Щоб в моїй країні,
Воєн більш не було,
І Путлер і орки
Про край мій забули...
Щоб всі українці
Країну любили,
У ній працювали,
Й її шанували...
Щоб думи важкезні
В нас зникли навіки,
Щоб лагідні стали
Жінки й чоловіки...
І щоб наша влада
Про людей всіх дбала,
І щоб завжди гарно
Вона працювала...
Мені вже для щастя
Не треба багато,
Щоб Сонце світило
І гріло, як мати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2023
автор: геометрія