Минають дні - мрій і сподівань,
Чи відлітають ввись до небес,
І чи бажанням буває грань,
Щоб швидко з вітром, розвіявсь стрес.
Жахи війни, щодня не до сну,
Машин сирени - крадуть спокій,
Все ж вірю я, в сонячну весну,
Хоча і йдуть бої жорстокі.
Чи можна звикнуть до тривоги?
І до небес, що часто плачуть?
Там не знайдуть мрії дороги,
Від злив холодних затріпочуть.
Й недосягнувши своїх цілей,
Вже біль проймає, безнадія,
Тобі здалось , між заметілей,
Лише за мить анестезія.
Жива душа, витримає все,
Війну, розлуку, дощ мінливий,
Для мене милий понад усе,
Щоб повернувся, був щасливий.
Тож не втрачаймо, любий віри!
Ми на порозі перемоги!
Здолаймо диких, злющих звірів!
Сонячний дощ змиє пожоги!
Все ж вірю я… в сонячну весну!
27. 04. 2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2023
автор: Ніна Незламна