Це так важливо….
Весна і ти - поруч зі мною,
Коли натішусь я тобою?
Та дійти згоди на півслові,
Коли ж поп’єм нектар любові?
Блакить очей, в яких пірнаю,
Адже тебе, давно кохаю,
Ми у весняних, пахких хвилях,
Злетіть спроможні, як на крилах,
Рушник весільний, пора стелить,
Та чомусь нам, ненька невелить.
Спішу до тебе…
Весна, побачення, ти поруч,
І місяць зирить, ніби обруч,
А ми під ним, як ангелята,
Вже готуватися б до свята,
Обручки будуть до вподоби,
Нарешті вдвох дійдем до згоди?
Вродлива, мила і тендітна,
І наче усмішка привітна.
Та враз мінливість на обличчі,
Слова докори,- Не на часі,
Нам на побачення ходити.
Кажуть, ще треба, вчитись жити,
Слова свекрухи, - Вміть любити,
Щоб я навчилась, все цінити,
Не в квітах щастя й поцілунках,
Чи в дешевеньких подарунках,
Треба квартиру і машину,
Тоді отримати мужчину,
Знаю, а ти ж - безприданниця,
До всього ще і некчемниця,
За сина треба злата дати,
Не стану я, ваш шлюб вітати.
Болить душа…
Та знаєш любий, всі повчання,
Мені набридли й сподівання,
Два роки в ліжку до світання,
Частенько мліли від кохання.
А,що ж тепер? Нащо страждання?
Та чи зачислить у родину?
Чи марно мрію про дитину?
Можливо знов, думка зарано?
Тож скажи чесно наостанок.
Життя по різному сприймаєм,
Не штамп у паспорті єднає,
А почуття, що варті щастя!
В його очах…
Мов блискавиця й раптовий грім,
Як спиці в серце, слова - Це ж гріх,
Не прислухатись порад неньки!
Ні не змовчу…
-А чого ждать? Мо» з неба зірок?
Я зрозуміла, цей вибір, крок,
Ти не зумієш, сам зробити,
Та я спроможна розлюбити,
Хоча розбив сердечні мрії,
Пробач, тебе - не розумію!
Місячне сяйво по стежині,
Під серцем щем, ніби в крижині,
Куди втекти? Зірки звали вдаль,
Ятрила душу - зрада, печаль.
2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2023
автор: Ніна Незламна